Важливе не місце, а те, що у вашому серці. Це особиста справа між вами та Богом. І все ж центральним елементом християнської віри є приналежність до спільноти людей, які вірять у те саме — тих, кого можна вважати такими ж близькими, як брати чи сестри.
Чи може віра існувати без церкви? Або ж церква — це недільний клуб, куди приходять за традицією чи з лицемірства?
Відповідь – ні.
Ісусу найважче було з релігійними людьми –
найбільш шановані та побожні люди того часу – фарисеї, були тими, хто розіп’яв Його. Ісус жорстко критикував їх: називав «родом зміїним» за те, що вони нав’язували людям почуття провини, казав, що хоч вони й говорили та робили «правильні речі» – їхні серця були далекі від Бога. Отже, релігія – це не те, що Йому до вподоби, Він шукає людей, які хочуть мати з Ним стосунки.
Церква може бути ідеальним місцем для молитви – спокій, світло свічок, музика… Але водночас вона може бути і найгіршим; ми можемо почуватися незручно і ніяково. Те, що Бог цінує понад усе, – це щирість та чесність з Ним, і якщо в церкві нам здається, що потрібно одягати маску чи вдавати з себе когось іншого, це повністю суперечить тому, чого насправді чекає Ісус.
Коли ми молимося, важливе не те, де ми знаходимося, чи закрили ми очі, склали руки, а те, що у наших серцях. Ісус прийшов, щоб ми могли бути собою — найкращою версією того, ким нас було створено. Коли Він помер на хресті, величезна завіса в храмі розірвалася надвоє. Що означала ця дивна подія?
Завіса знаходилася в храмі в Єрусалимі (це було місце, куди Ісус часто ходив, щоб поклонитися). Ця завіса символізувала розділення, нагадування всім, що лише певні люди вважалися достатньо чистими, щоб наблизитися до Бога.
Смерть Ісуса назавжди змінила це. Через Його любові до кожного з нас, Він віддав Своє тіло як святу жертву; щоб усі ми мали шанс бути достатньо чистими, щоб підійти до Бога напряму — без жодних бар’єрів, страху чи посередників.
Простіше кажучи, це означає, що ми можемо закрити очі в будь-який час, в будь-якому місці, і опинитися в присутності Могутнього і Святого Бога. Не потрібні ні церква, ні священик, ні особливі слова. Це означає, що ви можете молитися у своєму ліжку, під час прогулянки, в автобусі, наодинці, у натовпі або дивлячись на прекрасний захід сонця.
Для багатьох людей слово «церква» має негативний відтінок. Майже в кожного є знайомі, які зіткнулися там із лицемірством чи навіть чимось гіршим. Додайте до цього криваве історичне минуле — підтримку рабства, апартеїду та інших систем, через які постраждало стільки невинних.
Щоразу, коли виникає впливова організація, знаходяться люди, які використовують її задля зла. Саме це століттями відбувалося з церквою. Її вплив раз у раз використовували у корисливих цілях, і Біблія чітко говорить: такі речі викликають у Бога гнів.
Християнська церква не починалася як інституція влади чи велика стара кам’яна будівля, де всі стоять і співають гімни. Вона почалася з того, що Ісус та Його послідовники збиралися разом, щоб працювати, піклуватися одне про одного, молитися, поклонятися Богу, слухати вчення Ісуса на різні теми, ділитися останніми новинами. Це було більше схоже на рок-гурт у турі, ніж на недільний ранок у каплиці. Вони були групою людей, які подорожували з однією метою – розповісти й показати всім про новий Божий план для світу – і їм потрібно було разом їсти, ділитися своїми фінансами і, найголовніше, вчитися любити одне одного.
Ісус не був проти богослужіння в офіційній обстановці — Він був євреєм і ходив до храму молитися — але йшов туди з серцем, сповненим любові до свого Отця. Він знав, що багато людей ходили до церкви лише тому, що мусили, або щоб виглядати добре. Ісус навчав, що стосунки любові з Богом-Отцем, а також із нашими друзями та родиною важливіші за ритуали.
Протягом століть ця добра версія церкви продовжувала існувати. Це спільнота, побудована на любові та щирому поклонінні Богу. Саме її бачення та цілеспрямованість не раз змінювали світ на краще. Рух за скасування рабства, боротьба за соціальні та громадянські права — усе це починалося саме з груп віруючих, які відважно виступали за зміни.
Якщо ви вирішите слідувати за Ісусом, Бог бажає, щоб у вашому житті були інші люди, які вірять у те саме – люди, яких ми можемо вважати такими ж близькими, як брати чи сестри. Можливо, ви не вважаєте, що такі дружні стосунки можливі або навіть бажані в церквах, про які ви знаєте. Але Церква змінюється.
Окрім традиційних церков, які збираються у неділю вранці, є спільноти, що зустрічаються по домівках, орендують зали в кінотеатрах чи школах. Дехто з християн вирішує жити й працювати разом, допомагаючи в неблагополучних районах. Існують навіть групи, які проводять зустрічі просто за столиком у Costa чи Starbucks. Варто лише трохи пошукати — і ви обов’язково знайдете однодумців, які можуть стати друзями на все життя.
Перейдіть за цим посиланням, щоб знайти церкву поблизу: findachurch.co.uk